Сергій ДУБРОВА: "Треба виступити не гірше, ніж в Афінах"
07.08.2008 01:42

Інтерв’ю головний тренер національної збірної України з дзюдо Сергій Дуброва давав, сидячи "на валізах", – за 40 хвилин до вильоту до Пекіна. Настрій у наставника збірної був чудовий: підопічні готові відмінно і прагнуть боротьби. Хочеться сподіватися, що з таким же настроєм та зі жменею медалей українські майстри дзюдо повертатимуться додому.

- Основна частина команди вилітіла до Пекіну 30 липня - щоб пройти адаптацію та акліматизацію, - розповів Сергій Дуброва. – А Марина Прищепа, Геннадій Білодід та Євгеній Сотников, які готувалися за спеціальною індивідуальною програмою, прилетять до Піднебесної за день до свого старту.
- Яке олімпійське завдання поставило керівництво перед командою?

- Є такий давній олімпійський принцип: головне не перемога, а участь. Ми їдемо до Пекіна брати участь в Олімпійських іграх, а як усе "піде" за нашими розрахунками, то й медалі привеземо. Від нас очікують 2-3 медалі. Хто має найбільші шанси стати призером, я поки що не скажу, такі у мене забобони. Протягом цього олімпійського циклу ми повинні були вибороти 8-10 ліцензій. З цим завданням впоралися. Тепер зробимо все можливе, щоб виконати й "медальне" завдання керівництва. Головне, щоб виступили не гірше, ніж на минулих Іграх в Афінах.
Вважаю, за нагороди може поборотися кожен – як досвідчені Роман Гонтюк та Марина Прищепа, так і зовсім молоді хлопці і дівчата, для кого ця Олімпіада стане першою в житті. Усі вони "зубасті" і без бою не залишать татамі. Наші хлопці й дівчата дуже технічні. Але, мабуть, не це є головною складовою їх успіху: якою б філігранною не була техніка, без бійцівських якостей, наполегливості, працелюбства та неймовірної сили духу стати найкращим на планеті неможливо.
- У кожної команди є «душа» - лідер, який єднає всю команду, є авторитетом та розрадою для інших…
- У жіночій команді таку "душу" звати Марина Прищепа. Кожен може позаздрити її несамовитій працелюбності і працездатності, а також цілеспрямованості – для неї, здається, ніщо не може стати перешкодою на шляху до мети. З чотирьох "жіночих" ліцензій дві здобула саме Марина: у ваговій категорії до 70 кг, де в Пекіні виступатиме Наталія Смаль, Прищепа завоювала ліцензію на чемпіонаті світу. А потім перейшла у категорію до 78 кг і принесла країні ще одну перепустку на Ігри. А у чоловіків я не можу назвати когось одного: всі вони – моноліт, кожен у певний момент бере на себе лідерство та відповідальність, а після виконаної роботи може жартами розважити всю збірну.
- Одним з головних суперників для всіх, без винятку, збірних завжди вважалися родоначальники дзюдо – японці. Чи зуміли вони до сьогодні зберегти давні традиції?
- Японці досі є головними претендентами на золоті медалі у всіх вагових категоріях як чоловічого, так і жіночого турнірів. У змаганнях жінок лідерками вважатимуться й китаянки – у себе вдома боротися їм буде простіше. Чоловікам нерви добряче попсують бразильці. На всіх фронтах успішно змагаються росіяни, у них завдання тільки одне – вибороти "золото". Гідними конкурентами для будь-кого стануть і французи з голландцями. Загалом, рівень дзюдо у багатьох колишніх країнах-аутсайдерах істотно зріс. Відверто слабких, як це іноді траплялося раніше, у Пекіні не буде. У кожній ваговій категорії змагань чоловіків на медаль претендуватимуть 10-12 осіб, у жінок – 8-10.
Японці не були би японцями, якщо би не зберегли й філософські та духовні традиції своєї боротьби – класичного дзюдо. Навіть з розширенням географії цього виду спорту той дух не загубився, не знецінився. Не лише для японських майстрів, а й для багатьох інших дзюдо – це не лише стиль боротьби. Це стиль життя. У дзюдо є свій етикет, який складається з давніх ритуалів – особливого заходу на татамі, вітання з суперником. Це вже стало правилом змагань. Уся термінологія та стиль одягу дзюдоїстів – японські. В Україні в спортивних школах дітям розповідають історію дзюдо, спортивні біографії видатних атлетів. Однак, живучи в Європі, відчути себе японцем неможливо... Деякі з технічних елементів інших, близьких за духом видів боротьби, принесли у дзюдо європейці. Українці та росіяни впровадили в дзюдо елементи самбо. Подібний обмін знаннями – нормальний процес при розширенні географії спорту. Серед різних шкіл постійно триває пошук нових технічних "родзинок" - тренери підглядають деякі прийоми в інших видах єдиноборств, наприклад, у вільній боротьбі, і намагаються знайти застосування для дзюдоїстів.
- Кому з опонентів ви симпатизуєте найбільше?
- Готуючись до Олімпіади, ми переглядали відеозаписи з поєдинками конкурентів і вишукували у них сильні та слабкі місця, думали, що ми можемо їм протиставити і як можна їх перемогти. Звичайно, неможливо не поважати суперників. Але я був би поганим тренером збірної, якщо б надмірно захоплювався суперниками – мені понад усе імпонують українські дзюдоїсти.

"Високий Замок" (Львів)

 
Баннер
Баннер
    Сделать стартовой     Добавить в избранное/заладки
 

2006-2009 "Дзюдо Украины" Все права на авторские материалы принадлежат редакции. Права на перепечатанные материалы сохраняются за первоисточником.
При перепечатке авторских материалов/новостей обязательна ссылка (для интернет-изданий - гиперссылка) на информационное агентство "Дзюдо Украины".
Редакция может не разделять мнение авторов и не несет ответственности за авторские материалы.
Сайт разработан в «Кузне Двалина» в 2009 году.